Кадила

Кадила

Кадило в давні часи відрізнялося від теперішнього мало назву (грец..- ΚΑΤΣΙΟ) Кація або Кацея мала ручку та чотири дзвоники і використовувалося без ланцюжків.

З X-XI століття поширилося кадило на ланцюжках із дванадцятьма дзвониками.
Виготовляють кадила із матеріалу латунь на який наносять рил'єф методом тиснення на пресі, кращі за якістю із матеріалу мідь на якому наносять взір методом ручної чеканки та покривають гальванічним методом нікелем, сріблом, позолотою, дзвоники для кадила-чеканка роблять вручну, звук який видає таке кадило милозвучне та ніжне на слух. На колечках  плоскої форми витиснено знак "Хреста" це означає що це кадило виготовлене ручним методом, оздоблюють кадила кольоровим камінням або найкращим кольоровим склом,  дуже широко поширено оздоблювати емаллю яке надає довговічності у використанні кадила. Емаль наносять у заздалегідь підготовленні виямки та ставлять запікатися у піч після того полірують та покривають відкриті місця від емалі позолотою,  власне такий метод надає цьому кадилу стійкості до стирання.

Кадило складається із двох сферичних частин, верхня частина піднімається на ланцюжках та має зверху прикріплений хрестик,нижня частина є нерухомою в якій вставлена вставка в яку кладуть вугілля та ладан.
Форма кадила  може бути у вигляді овалу, диску, шестикутне або церкви із банями зверху.

Перед використанням кадила священник благословляє його.
Кадіння має ціль очищати від усього негативного.
Доглядати за кадилом потрібно постійно так як вугілля розплавляє ладан та утворює дим, після кожної літургії потрібно дати кадилу вистигнути та витерти вологою серветкою щоб зняти свіжу кіптяву, Щоб зняти більші забруднення потрібно приготувати мильну теплу воду та занурити кадило повністю щоб даний розчин покрив його, коли кадило відмокне взяти не абразивну губку та вимити після чого кадило висохне взяти м'яку бавовняну тканину та надати блиск.